Що таке Глобальний прогноз розвитку інфраструктури?
Прогноз базується на передових макроекономічних моделях і враховує актуальні геополітичні та економічні чинники. Він охоплює дев’ять галузей і двадцять підгалузей економіки, приділяючи особливу увагу розвитку інфраструктури — від систем зберігання енергії та центрів обробки даних до оборонної інфраструктури й цифрових мереж, необхідних для функціонування технологій штучного інтелекту (ШІ).
Дослідження дає змогу оцінити перспективи розвитку глобального ринку інфраструктурних інвестицій, зрозуміти вплив майбутніх трансформацій на державний сектор, інвесторів і бізнес, а також визначити нові можливості для забезпечення сталого економічного зростання.
Як показало наше Опитування керівників найбільших компаній світу за 2026 рік, український бізнес демонструє високу стійкість та адаптивність. Частка українських респондентів, які зазначили, що здатні знаходити нові можливості навіть в умовах невизначеності та викликів, майже удвічі перевищує середній світовий показник. Саме тому, хоча цей прогноз зосереджений на глобальних тенденціях і не аналізує Україну окремо, він містить цінні інсайти та аналітику, які допомагають зрозуміти ключові світові тренди та напрямки майбутніх змін.
Окрему увагу в Прогнозі приділено енергетиці, металургії та видобувній галузі — секторам, що матимуть визначальне значення для післявоєнної відбудови України, зміцнення її енергетичної безпеки та довгострокового економічного розвитку.
Стратегічні пріоритети інвестування в інфраструктуру
Упродовж наступних 25 років прогнозується значне зростання обсягів інвестицій в інфраструктуру. Але чи достатнім буде масштаб інвестицій, залежатиме від ефективності інвестиційних стратегій, узгодженості державної політики та здатності учасників ринку узгоджувати свої дії та діяти системно.
Реалізація системного підходу передбачає такі кроки:
Впровадження довгострокового стратегічного планування. За результатами нашого Опитування керівників найбільших компаній світу за 2026 рік, критичне значення має здатність до швидкої адаптації та бачення на перспективу, що дозволить забезпечити інвесторів і партнерів актуальними прогнозами і дати відчуття визначеності.
Перехід від ізольованих підходів до інтегрованих систем. Якщо фокусуватися виключно на розвитку енергетичного чи цифрового сектору, залишаючи поза увагою модернізацію транспортної, водної та іншої критичної інфраструктури, то розвиток гальмуватиметься. Наше опитування показало, що синергетичний ефект дає інтегративний підхід, підвищення ефективності використання капіталу та забезпечення узгодженості інвестиційних рішень, технологій і внутрішніх політик.
Переосмислення підходів до планування та будівництва. До 2050 року інфраструктурні проєкти реалізовуватимуться через інтегровані міжгалузеві платформи. Енергетичні, транспортні, цифрові, водні та промислові системи спільно проєктуватимуться, локалізовуватимуться й оптимізуватимуться як єдине ціле.
Запровадження нових комерційних моделей. Укладання договорів, орієнтованих на досягнення конкретних результатів, з акцентом на скорочення викидів, підвищення стійкості, надійності та якості обслуговування клієнтів стане загальноприйнятою практикою. У різних галузях економіки поширюватимуться моделі «Інфраструктура як сервіс» завдяки потокам створення цінності на базі даних.
Впровадження нових форм фінансування та партнерств. Одних лише державних бюджетних коштів буде недостатньо. Необхідною умовою є ефективна співпраця між урядами та приватним сектором, зокрема за рахунок впровадження нових структур фінансування та моделей розподілу ризиків.
Завчасне залучення громад. Інвестиції мають забезпечувати як фінансову, так і соціальну цінність, сприяючи підвищенню якості життя та розширенню доступу населення до послуг.
Що сприятиме розвитку інфраструктурного сектору?
Прогрес у розвитку інфраструктури залежатиме від збалансованого інвестування як в енергетичні системи, так і в ланцюги створення цінності, що забезпечують їхнє функціонування.
Енергетична інфраструктура стає одним із ключових драйверів глобальної трансформації. Її розвиток забезпечуватиметься завдяки розширенню потужностей з виробництва чистої енергії, впровадженню технологій накопичення енергії, а також модернізації мереж передачі та розподілу електроенергії. Саме ці системи створюють передумови для подальшої електрифікації економіки та задоволення зростаючого попиту з боку електротранспорту, центрів обробки даних і технологій ШІ.
Водночас ресурсна інфраструктура, що охоплює видобуток, переробку та транспортування нафти, газу, вугілля, металів і мінералів, залишатиметься критично важливою для світової економіки. Попри можливе певне скорочення загального обсягу інвестицій через зниження витрат у вугільній галузі, нафта й газ і надалі відіграватимуть вагому роль в енергетичному балансі. Для збереження конкурентоспроможності провідні компанії сектору вже сьогодні впроваджують комплексні трансформаційні стратегії. Детальніше про чотири ключові пріоритети, що визначатимуть майбутнє галузі, можна дізнатися з аналітичних матеріалів PwC Global).
Зростання попиту на критично важливі корисні копалини, зокрема мідь, літій та рідкісноземельні елементи, стимулюється електрифікацією, розвитком систем накопичення енергії на основі акумуляторних батарей і подальшим технологічним прогресом. У цих умовах забезпечення надійних і диверсифікованих ланцюгів постачання набуває стратегічного значення як для енергетичного переходу, так і для зміцнення промислової стійкості.
Оскільки лише електрифікації недостатньо для досягнення цілей вуглецевої нейтральності, енергетичні системи розвиватимуться на основі багатовекторного підходу. Поряд з електроенергією дедалі ширше використовуватимуться водень, біопаливо та інші сталі види палива, що сприятиме декарбонізації економіки та підвищенню енергетичної безпеки.
Які можливості відкриваються для України в умовах глобального переходу?
Глобальні тенденції інвестування в інфраструктуру мають особливе значення в контексті відбудови України. Ключовий виклик полягає не лише у відновленні пошкоджених об’єктів, а й у створенні більш стійкої, сучасної та конкурентоспроможної економіки, інтегрованої до європейського та світового економічного простору.
У процесі відновлення гостро стає питання відновлення та модернізації енергетичного й промислового секторів. Посилення енергетичної інфраструктури шляхом розвитку відновлюваної енергетики, систем накопичення енергії та стійких електромереж є необхідною передумовою для зміцнення енергетичної безпеки та підвищення стійкості економіки.
Водночас значний природно-ресурсний потенціал країни створює передумови для задоволення зростаючого світового попиту на критично важливі корисні копалини, які є необхідними для енергетичного переходу, розвитку чистих технологій та цифрової економіки.
«Такий подвійний фокус не лише зміцнює внутрішні ланцюги створення вартості, а й сприяє глибшій інтеграції України у європейські та глобальні ланцюги створення вартості у сфері стратегічно важливих матеріалів. Інвестуючи одночасно в енергетичні системи та інфраструктуру із видобутку, Україна здатна прискорити перехід до більш стійкої низьковуглецевої економіки та відкрити нові можливості для економічного зростання і розвитку експорту»,
Прогноз на майбутнє
До 2050 року інфраструктура стане більш інтегрованою, цифровою та стійкою. Реалізація цієї трансформації потребуватиме тіснішої співпраці між різними галузями економіки й ефективнішого розподілу капіталу.
Ознайомтеся з повною версією Глобального прогнозу розвитку інфраструктури на 2025–2050 роки та зверніться до PwC в Україні для обговорення можливостей інвестування в інфраструктуру, стратегій енергетичного переходу та пріоритетних напрямків відбудови.
Глобальний прогноз розвитку інфраструктури на 2025–2050 роки
Наші контакти
Максим Вихованець
Керуючий партнер, керівник паливно-енергетичної галузі, PwC в Україні
Тел: +380 44 354 0404
