Інтерв'ю з Дмитром Нечитайлом (партнером, керівником практики консультаційних послуг PwC Україна)

03/12/21

Чому почувається в PwC як удома, відверто про «пандемічну» кризу та чому люди були та залишаються основною цінністю в його команді.

Дмитре, розкажіть - як ви потрапили до PwC? Чому саме PwC?

Дмитро Нечитайло (ДН): З PwC у нас довга та цікава історія взаємин. Вона розпочалася ще у 2008 році. На той момент я вже майже 5 років працював у банківській сфері, хоч банкіром себе ніколи не вважав. Все тому, що в банках я теж займався консалтингом. Внутрішній консалтинг. Це все, що пов'язане із оптимізацією бізнес-процесів, організаційних структур, проєктним управлінням, впровадженням технологічних трансформацій. Тобто кредити я не видавав та платежів не проводив. Тому, начебто, й банкір, але не зовсім.

У середині 2008 року у банку відбувалися певні кадрові зміни на рівні Правління та панувала атмосфера невизначеності. Цілком природно, що я, як і багато інших, потроху дивився на всі боки. Або простіше – почав більш-менш активно думати про зміну роботи. На сайті PwC була вакансія менеджера у підрозділі консалтингу. Це вже вважається experienced hire (у нашій термінології). Іншими словами – кандидат із досвідом. І я подав резюме.

Далі слідувала низка інтерв'ю, тестування (досі пишаюся собою, що нумеричний тест - по суті, математику - здав на найвищий бал). У результаті я отримав довгоочікуваний офер, про що і пішов доповісти новому Голові Правління, який тільки-но сів у своє крісло. Ми навіть не були знайомі.

Не знаю чому, але мене дуже вмовляли залишитися. Із підвищенням, новими повноваженнями. І я лишився. Відмовив PwC та залишився ще на 2 роки. Як потім зрозумів - напевно, не дарма. За кілька місяців почалася відома криза 2008 року, всіх скорочували. У мене, як у новачка, шанси втриматися, напевно, були б примарними. Але це лише припущення.

Так чи інакше, я ще 2 роки працював у банку. Досягнув відмінних результатів, отримав новий досвід із новою командою та реалізував безліч важливих для банку проєктів.

Парадоксально, але ні я, ні PwC один про одного не забували. Я зізнаюся - мені офіс PwC снився ночами. Це не можна пояснити. Я дуже хотів туди підсвідомо. Але і рекрутери PwC – великі молодці. Вони також чомусь про мене пам'ятали. На Новий рік та День народження я отримував вітальні смс-ки. І влітку 2010 року пролунав телефонний дзвінок із новою пропозицією. Цього разу ставки зросли – старший менеджер, керівник напряму консалтингу для банків. З вересня 2010 я став частиною PwC.

А чому PwC? Для мене це школа та родина. Школа культури. Культури бізнесу, командної роботи, професіоналізму в усьому. Ця культура – ​​вона назавжди. Вона не забувається, ти йдеш із нею по життю, навіть якщо ти вже не в PwC.

І родина. Це не та родина, що вдома. Це родина з точки зору цінностей та взаємодопомоги. Я почуваюся в офісі PwC не гірше, ніж удома. Просто інакше. Але щоранку ти приходиш, як додому. Просто до іншого будинку.

Як це - бути партнером фірми «великої четвірки»?

ДН: Взагалі, бути партнером – це така сама робота, як і решта. Вся справа в мірі твоєї відповідальності. Перед клієнтом, перед командою, перед брендом своєї фірми, перед собою, зрештою. Відповідальність за результат не лише свій особистий, а й усієї практики.

Клієнти, які одного разу працювали зі мною та моєю командою, як правило, приходять знову і знову. Не всі проєкти однаково безхмарні. Спотикаються усі. І ми разом із клієнтом часто проходили крізь важкі часи, але безальтернативно приходили до успішного фіналу. Тому клієнти і повертаються, розуміючи, що хоч би якими були труднощі, ми обов'язково отримаємо результат. Якісний результат. Це відповідальність партнера.

При цьому, заради результату ти не можеш використовувати будь-які методи, йти по трупах, гробити команду, нехтувати очевидними ризиками. І в цьому теж полягає завдання партнера - знайти цей баланс якості для клієнта і wellbeing-у для команди.

Розкажіть трохи більше про ваш бізнес. Як він влаштований?

ДН: Усі фірми «великої четвірки» України багато в чому схожі за своєю внутрішньою кухнею, але водночас багато в чому відрізняються. Це стосується й моєї практики. Вона влаштована дещо інакше, ніж у конкурентів.

З англійської ми перекладаємо її назву як «практика консультаційних послуг». Але це у нас називається англійською Advisory, куди традиційно для PwC входить 3 напрямки: консалтинг, угоди (Deals) та форензік (протидія корупції та шахрайству). Я відповідаю за всі 3 напрямки.

Але не буває партнера, який однаково добре розуміється на всьому. Тож у нас кожний партнер має акредитацію. Я акредитований на консалтингові проекти, а за іншими напрямками мені допомагають партнери з відповідною акредитацією. Допомагають - це означає, що акредитовані партнери підписують відповідні звіти (наприклад, звіт з оцінки, форензік-звіт тощо).

У консалтингу ми допомагаємо нашим клієнтам краще розібратися в їхньому бізнесі, з точки зору стратегій, структур, бізнес-процесів, IT, трансформації функцій.

Взагалі наш консалтинг складається з 2 груп: група консалтингу для приватного бізнесу та група консалтингу для державного сектору.

Важливо зазначити, що консалтинг для держсектору був нашим «коником» з 2014 по 2019 роки, і ми маємо право вважати себе найкращими на ринку в цьому бізнесі. Починаючи з 2019 року, консалтинг для приватного сектору почав стрімко зростати і наразі обидва ці портфелі зрівнялися. До речі, зараз попит на нових співробітників якраз найбільший у групі консалтингу для приватного бізнесу.

Група Deals у нас також відповідає за 2 напрямки – власне супровід угод (transaction services) та корпоративні фінанси. Перша група допомагає клієнтам із due diligence (аудитом бізнесу). Корпоративні фінанси відповідають за оцінку (бізнесу, торгових знаків, основних засобів тощо), реструктуризацію бізнесу, фандрайзинг, фінансові моделі, ТЕО для майбутніх бізнесів. Зазначу, що напрям корпоративних фінансів має чи не найбільший клієнтський попит у нашому бізнесі в останні кілька років.

І третя група – форензік – мабуть, найромантичніша. Іноді їх називають детективами. І недаремно. Це дуже сильна та досвідчена команда, яка допомагає нашим клієнтам проводити різноманітні розслідування. В основному, це розслідування, пов'язані з корпоративним шахрайством. Також колеги з форензік працюють на проектах anti-bribery/anti-corruption, консультують з питань комплаєнсу. Наш новий напрямок у форензік – FTS (forensic technology services). Йдеться про повноцінну технологічну лабораторію, яка є в PwC Україна. Лабораторія призначена для роботи з цифровими пристроями, з метою отримання інформації з них у рамках проведення розслідувань.

Але команда форензік зайнята не лише детективними історіями. Вони також здійснюють консалтинг для правоохоронних органів України (і не тільки України) та у регіоні ЦСЄ (Центральна та Східна Європа), і претендують на звання Центру Експертизи (Center of Excellence) за цим напрямком. Це взагалі окрема історія, яка заслуговує на окрему публікацію.

Як потрапити до PwC? Які навички та знання потрібно мати для цього?

ДН: Найголовніше – це, звісно, бажання. Наші співробітники – в основному, випускники економічних ВНЗ за спеціальностями економіка, фінанси, менеджмент, маркетинг, бухгалтерський облік, економічна кібернетика. Наявність такої освіти – базова позначка. Англійська мова – без неї нікуди. Кандидат повинен володіти нею на рівні не нижче за upper-intermediate. Володіння грамотною українською та російською мовами навіть не обговорюється.

Великий плюс - навички пошуку інформації, роботи з масивами даних, базовим програмуванням/моделюванням в Excel, розробки презентацій. Я, звісно, зараз узагальнюю ці навички для junior hires (кандидати без досвіду або з початковим досвідом роботи), та й для Advisory в цілому. А взагалі вимоги можуть бути специфічнішими для окремих груп Advisory, а також для кандидатів із досвідом.

Зазвичай ми розміщуємо свої вакансії на нашому корпоративному веб-сайті. Вони там є і зараз і їх чимало! Також посилання на вакансії публікуються у соціальних мережах: Facebook, Instagram, LinkedIn. Здобувачеві достатньо скористатися відповідним посиланням і він/вона потрапить у дбайливі руки наших рекрутерів, які проведуть по всьому процесу.

Чи правда, що робота у «четвертці» не залишає жодного часу на особисте життя?

ДН: Неправда, на всі 100%. Це один із найпоширеніших міфів про компанії «четвірки» взагалі. Відразу зазначу, що наші колеги з аудиту мають особливості з огляду сезонності їхньої роботи. Тобто люди багато (іноді забагато) працюють під час сезону, який триває зазвичай з жовтня до квітня, а потім дуже мало працюють, або взагалі не працюють - йдуть у довгу відпустку - поза сезоном.

Але в Advisory немає сезонності. Або майже немає. Традиційно бізнес-активність знижується у другій половині літа, в сезон відпусток, а також з кінця грудня до середини січня. Решту часу темпи бізнесу відносно рівні і завантаження на роботі теж досить рівномірне. Надмірне навантаження може виникати в пікові періоди окремих проєктів. Робота на вихідних –рідкість та оплачується окремо. Режим роботи дуже гнучкий. У зв'язку з пандемією, ми працюємо за так званою гібридною моделлю, яка передбачає роботу в офісі мінімум 3 дні на тиждень. Інші 2 дні співробітник може працювати віддалено та планувати свій особистий час протягом дня відповідно.

У відпустки у нас не те, що ходять, а ми часом дуже сильно просимо, щоб ходили. Традиційно фірма надає 2 додаткові вихідні дні кожному співробітнику – напередодні Нового року та в середині року – а також проводить літній та зимовий корпоративи (припадають завжди на будній день), де відпочивають відразу всі. Для Advisory доброю традицією став щорічний Away Day, який ми проводимо зазвичай восени, десь на природі, з ночівлею, розвагами та зовсім не говоримо про бізнес, а також наші щоквартальні Advisory Beer Party.

Як змінився ринок після COVID-19? Чи змінилися, зокрема, потреби ваших клієнтів?

ДН: Природно, що, як і за будь-яких кризових явищ, клієнти намагаються максимально оптимізувати свої витратні бюджети, і це не може не відбиватися на попиті на більшість послуг, у тому числі, консалтингових.

Тим не менш, «драм» на ринку консалтингу не спостерігалося. Були перенесення термінів початку проєктів, навіть скасування поодиноких проєктів, - переважно у періоди локдаунів. Але великий бізнес не зупинявся і, як і раніше, досить активно співпрацює з консультантом.

Інше питання, що український бізнес, як і вся країна, дорослішає. COVID лише став стимулом швидшого дорослішання для багатьох компаній. А дорослішання, у свою чергу, означає самостійність. Так, багато хто навчився самостійно й досить успішно вирішувати питання, в яких раніше було складно обійтися без зовнішнього консультанта. Таким чином, ми спостерігаємо зменшення попиту на традиційний консалтинг (під традиційним консалтингом я маю на увазі розробку стратегій, організаційний дизайн, оптимізацію бізнес-процесів) і заміщення його більш спеціалізованим консалтингом. Це не означає, що компанії припинили замовляти послуги організаційної діагностики та реінжинірингу процесів. Швидше, ці запити тепер стосуються окремо взятих функцій, а не бізнесу в цілому. І, природно, що зазвичай організаційна трансформація нецікава без IТ/діджитал компонента. Тобто частка ІТ-консалтингу зростає.

Ще однією особливістю сьогоднішнього ринку я назвав би попит на так звані managed services - у нашій термінології це, по суті, аутсорсинг наших співробітників для виконання вузькоспеціалізованих завдань клієнта на регулярній основі. Така модель часто більш вигідна для клієнта, ніж побудова та утримання нових функцій всередині компанії.

Однак, незважаючи на зростання українського бізнесу, його складно поки що порівнювати зі зрілістю наших найближчих сусідів, наприклад, Польщі чи Словаччини. Тому сліпо копіювати досвід консалтингу цих країн є недоцільним. Якщо там традиційний консалтинг зійшов майже нанівець, то багатьом представникам українського бізнесу ще не один рік важливо буде вирішувати питання внутрішньої організації, а не влаштовувати гонитву за новітніми технологіями. Головне правило - не варто автоматизовувати чи оцифровувати хаос, який неминучий в умовах постійного чергування періодів криз та стрімкого зростання.

Як ви переживаєте пандемію і які основні проблеми наразі має ваш бізнес?

ДН: Як і всі, навесні 2020 року ми опинилися у ситуації повної невизначеності. Тоді здавалося, що довкола все завмерло і незрозуміло що робити – продовжувати жити як раніше, щось терміново робити чи не робити нічого. Ми пережили період певних антикризових заходів, який, на щастя, був коротким. Пережили ще один важкий для всіх локдаун початку 2021 року і вже з літа почали поступово повертатись до доковідних темпів бізнесу. Очікуємо, що зможемо повністю відновити звичні обсяги у першому кварталі 2022 року.

Основна проблема – кадри. Тут пандемія також доклала руку і віддалений режим, відверто кажучи, не пішов на користь. Я зараз кажу виключно про свою практику, бо є й успішні кейси з віддаленим режимом. Хоча, чесно кажучи, я не вірю в нього у довгостроковій перспективі.

Головна проблема віддаленого режиму – втрата асоціації співробітника з роботодавцем. Я багато разів повторював фразу - якщо ти сидиш у піжамі на дивані з бутербродом у руці та ноутбуком на колінах, то через якийсь час тобі стає байдуже, який логотип надрукований на твоїй візитці. Єдиною мотивацією для співробітника, який постійно працює на віддаленому режимі, залишаються гроші. Все. Інші інструменти мотивації просто зникають. Тож завтра твоїм роботодавцем стає той, хто заплатить на 500 доларів більше. По суті, ти припиняєш бути частиною своєї компанії, перетворюючись на свого роду фрілансера. І, напевно, для деяких компаній це може бути бізнес-модель, що цілком працездатна, але не для нас, де основний капітал - наші люди.

Тому зараз ми максимально зосереджені на персоналі. Ми впровадили «гібридну» модель роботи, яка залишає гнучкість для співробітника і водночас дає можливість відчути себе частиною команди, працюючи в офісі.

Сьогоднішні молоді фахівці дуже легко та швидко змінюють місце роботи в гонитві за великими грошима вже зараз, а не за рік чи 5 років. Розуміючи це, для нас все важливішою стає правильна і дуже продумана комунікація, що прозоро описує перспективи зростання та розвитку в PwC на противагу швидким грошам вже сьогодні, але з неясними перспективами за 3-5 років.

Що на нас чекає після закінчення пандемії? Чи справді все буде зовсім іншим, аніж було раніше?

ДН: Фразу «світ більше ніколи не буде колишнім» влітку 2020 року не повторював лише лінивий. Щоправда, ніхто не уточнював, для кого він не буде колишнім. Думаю, що для 70% професій глобально нічого не зміниться. Особливо в країнах, що розвиваються. Укладати асфальт, вивозити сміття та ставити пломби в зуби на віддаленому режимі дуже проблематично. Потрібно ходити на роботу. А використовувати фрази із серії «я більше ніколи не повернуся до офісу», як мінімум, не коректно по відношенню до професій, які ніколи собі такого не зможуть дозволити. Адже можна дійти до абсурду і почати демагогію про рівність та інклюзію - чому це деякі професії можуть пити каву на дивані з ноутбуком, а іншим така розкіш недоступна?

Тому я за здоровий глузд та індивідуальний підхід. Світ змінюється щодня, через ті чи інші обставини. Багато речей прогресують зі швидкістю світла (і пандемія багато в чому до цього підштовхнула), але більшість традиційних цінностей нікуди не зникнуть - як матеріальних, так і нематеріальних. Я можу звучати олдскульно, але за 10 років ми не почнемо всі один з одним спілкуватися за допомогою голограм або отримувати задоволення від відвідин музеїв Парижа у 4D-окулярах. Ходити в бар на пиво з командою і за 15 років буде набагато крутіше, ніж влаштовувати zoom-вечірки. Цифровізація не повинна відбутися заради цифровізації. Заберіть назавжди у людини можливість нормальної соціалізації, і вона прокляне будь-який діджитал.

Цей меседж також важливо донести до багатьох сьогоднішніх бізнесів, які в період пандемії та глобального віддаленого режиму отримали запаморочення від успіху і вирішили, що світ зав’язаний на онлайні. Я дуже вітаю зростання ІТ та цифрового бізнесу, але вже сьогодні висловлюю деяке занепокоєння щодо певного «перегріву» цієї теми на ринку. Добре, якщо перегрів зміниться повільним охолодженням, а не вибухом.

На вашу думку, чому Україна досі не зробила економічного прориву, за аналогією з нашими західними сусідами?

ДН: Я не скажу нічого нового, окрім відомої тези про верховенство права. Україна прогресувала за багатьма векторами за останні 2 роки. Міністерства та державні інститути отримали небувалу підтримку та реалізували деякі непогані реформи. Це стосується як цифрових трансформацій, так і солідної законодавчої бази для залучення інвестицій в економіку.

Проте, на мій погляд, всі наші діджитал та інвест-ініціативи, за всієї своєї привабливості, ризикують стати гарною обгорткою на порожній коробці, без зрушень у базисних речах. А саме ці зрушення поки що не відбулися.

Мати паспорт у смартфоні так само прогресивно, як і закон про інвест-няню. Ось тільки правова держава буде стійкою і з цим, і без цього, а неправова – однаково «кульгавою» за будь-якого технологічного прогресу.

І останнє питання: як клієнту звернутися до PwC? Якщо виникла проблема, чи можна вам зателефонувати чи написати листа?

ДН: Попри упередження, PwС - дуже відкрита фірма. Ми є майже в усіх соціальних мережах (Facebook, LinkedIn, Instagram). Наш сайт завжди актуальний і щодо новин, і щодо опису наших послуг. До речі, на сайті є форма, заповнивши яку можна надіслати запит на консультаційні послуги. І, повірте, вона працює - всі запити надходять за адресою, у тому числі, потрапляють до моєї персональної поштової скриньки.

Моя особиста сторінка теж є на Facebook та LinkedIn і я завжди відповідаю на повідомлення! Тож до зв'язку!

Наші контакти

PwC у соцмережах

Обов'язкові для заповнення поля відмічені зірочкою(*)

Надаючи свою електронну адресу, ви погоджуєтеся, що ознайомилися з політикою Конфіденційності і надаєте згоду на обробку нами ваших персональних даних. Ви можете відкликати згоду будь-коли, надіславши нам повідомлення.

Згорнути