"Спрощенка" і держава: поволі їдеш — далеко будеш

Дзеркало тижня, 13 грудня 2013
Рон Барден, партнер

переглянути оригінал статті

У 2014 р. не очікується радикальних змін у спрощеній системі оподаткування. Держконтроль може посилитися в окремих "грошовитих" її сегментах через розширення застосування касових апаратів. У цілому ж платникам єдиного податку обіцяють низку "технічних" спрощень, у тому числі подовження мораторію на перевірки. Та чи довго триватиме "медовий місяць" у відносинах держави та "спрощенців"?

Кожен рік на початку президентства В.Януковича ставав шоком для малих підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування. Спочатку 2010-го уряд під "шумок" розробки Податкового кодексу хотів "через коліно" провести реформу й залишити від неї ріжки та ніжки (просувався варіант, щоб за цією системою могли працювати лише фізособи-підприємці з річним оборотом до 300 тис. грн і двома найманими працівниками). Однак активні зустрічні протести, які вилилися у Податковий майдан, змусили владу відмовитися від тієї затії.

Після цього уряд ледь не впав в іншу крайність. Наслідком пошуку компромісів із бізнесом стало ухвалення в 2011 р. Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України, що стосуються спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності", який певним чином навіть лібералізував "спрощенку".

Якщо в указі президента Л.Кучми від 1998 р. передбачалося, що обсяг операцій фізосіб за рік мав не перевищувати 500 тис., а юросіб — 1 млн грн, то при новій — "чотиригруповій" — системі граничний ліміт було піднято до 3 млн і 5 млн грн відповідно. Розширило потенціал "спрощенки" введення в 2012-му додаткових груп — п'ятої (для фізосіб) і шостої (для юросіб) — з річним доходом до 20 млн грн, а також зменшення ставки єдиного податку для них з 10% (у разі сплати ПДВ) і 7% (у разі сплати ПДВ) до 7 і 5% відповідно (плюс скасовано обмеження за кількістю працівників, спочатку було до 20 і до 50 чол. — див. табл.).

Паралельно було реалізовано низку дрібніших "покращень". У тому числі надано можливість підприємцям подавати заяву про перехід на "спрощенку" в електронному вигляді, за власним рішенням упродовж року змінювати групу, право вибору щодо сплати ПДВ, для представників другої групи — раз на рік подавати звітність. Управляючий партнер аудиторської компанії PSP Audit Дмитро Сушко звертає увагу також на фактичне зменшення кількості податкових перевірок "спрощенців" і незвичну для України сталість законодавства з цього питання.

У задекларованих найближчих планах фіскальних органів — запровадження книги обліку доходів і витрат в електронному вигляді для фізосіб-підприємців, введення електронних перевірок, створення Реєстру платників єдиного податку (буде онлайн-доступ) замість свідоцтва платника єдиного податку. Поточного тижня глава Міндоходів Олександр Клименко публічно пообіцяв продовжити мораторій на перевірки на наступний рік.

За словами міністра, до такого кроку очолюване ним відомство спонукала результативність раніше запроваджених лібералізаційних заходів, в тому числі — дія мораторію на перевірки. Згідно з оприлюдненими О.Клименком даними, наразі в Україні працює 1,5 млн "спрощенців", що на 100 тис. більше, ніж у цей же період 2012-го. За січень—листопад вони сплатили до бюджету 6,3 млрд грн, що майже в півтора разу більше, ніж за аналогічний період торік. За словами міністра, такі результати визначило, зокрема, розширення кола платників єдиного податку, які обрали третю групу, на 54,4 тис. осіб, а також введення п'ятої групи.

Однак чи означає це, що "спрощенці" сьогодні — повністю "в шоколаді"? Навряд. Президент Спілки податкових консультантів Леонід Рубаненко говорить про доцільність подальшого полегшення документообігу, пришвидшення надання адмінпослуг і т.ін. Хоча знову ж таки наголошує, що основним благом є збереження "спрощенки", не кажучи вже про здійснену лібералізацію.

Водночас чи не найбільший дискомфорт для "спрощенців" (як, зрештою, для представників усього легального бізнесу в Україні) створюють значні платежі за єдиним соцвнеском (ЄСВ). Як звертає увагу керівник секретаріату Ради підприємців при КМУ Андрій Забловський, платник єдиного податку має сплачувати не лише за себе, а й за найманих працівників. Партнер же PwC Рон Барден зауважує, що зниження ЄСВ стимулювало б малих підприємців виходити з "сірого" і "чорного" сегментів економіки та збільшило б загальний збір податків. "Такий підхід спрацював у багатьох країнах, включаючи Німеччину", — констатує експерт. На урядовому рівні це питання обговорюється, однак конкретних рішень поки що немає. Основний бар'єр для змін, як відомо, — поточний плачевний стан держфінансів і, зокрема, Пенсійного фонду. "Ми бачимо потребу для бізнесу в зниженні ЄСВ і виробляємо шляхи вирішення проблеми. Однак не можна скидати з рахунків, що ми не повинні порушити баланс Пенсійного фонду", — зауважував глава Міндоходів О.Клименко.

Оптимізаційний тонус

Нинішня атмосфера не повинна розслабляти "спрощенців". Адже держава навряд чи щиро задоволена, що півтора мільйона суб'єктів господарювання забезпечують лише близько 2% загальних бюджетних доходів. На неоднозначність такого стану речей звертали увагу і в МВФ. Тим паче, що в системі об'єктивно є чимало лазівок, які дають змогу маневрувати оптимізаторам різного калібру та отримувати чистий прибуток щомісяця у розмірі від десятків тисяч до мільйонів гривень.

Збережені можливості для віднесення на витрати великими підприємствами платежів за товари та послуги СПД дають можливість далі оформлювати такими суб'єктами своїх працівників (що поширено, зокрема, в IT-сфері). А торговельні мережі й далі подрібнюють свої фінансово-торгові потоки, позиціонуючи подекуди себе як "скупчення" "спрощенців". Крім того, є питання до 5–6-ї груп платників єдиного податку. Багатьох тут насторожує високий ліміт операцій, що може створювати простір для зловживань навіть за значного — 5–7-відсоткового — податкового навантаження, якщо, скажімо, "світити" лише частину реальних оборотів.

Цей статус-кво дає привід владі в будь-який момент (тим паче за непростої бюджетної ситуації) оголосити черговий "хрестовий похід" проти "внутрішнього офшору", зрештоюрозрубавши гордіїв вузол пов'язаних з його існуванням проблем , не виключено, ліквідацією "спрощенки". А заодно чималої армії справді малих і дрібних підприємців, для яких вона — єдиний варіант для виживання (хоча податкове навантаження для них у відносному вираженні дуже часто є більшим, ніж для великого бізнесу).

Водночас поточна політична криза в Україні та наближення президентських виборів у найближчій перспективі начебто створюють запобіжник проти кардинальних реформ у "спрощенці". Більш імовірними (принаймні поки що) виглядають еволюційні зміни.

Очевидно, що є сенс продовжувати реформу "спрощенки" через підвищення її адресності, щоб відсікти від цього спецрежиму оподаткування мінімізаторів чистої води. Певні кроки в цьому напрямі, власне, було зроблено (розширення лінійки диференціювання платників податків за розміром оборотів, ставками оподаткування, видом діяльності та ін.). Це, очевидно, оптимальний шлях, адже відмова від "хірургічного скальпеля" на користь тотальних заборон, як це було в 2010-му, означатиме зростання безробіття і соціальної напруги, не кажучи вже про ще більше гальмування процесу становлення середнього класу. Тим часом зважений підхід зрештою дозволить також збільшити доходи держскарбниці.

Крім того, не можна забувати, що навіть при нинішній системі держава має можливість забезпечити зростання бюджетних надходжень за рахунок підвищення ефективності контролю за дотриманням законодавства і боротьби з корупцією. Ця складова актуальна і в контексті такого делікатного питання, як використання касових апаратів.

Облік і контроль

Нагадаємо, що п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу визначено, що платники єдиного податку першої-третьої груп не застосовують реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Крім того, відповідна норма міститься і в п. 6 ст. 9 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Час від часу інформаційний простір сколихують чутки про обов'язкове впровадження РРО для найменших "спрощенців". Серед останніх прикладів — що відповідні норми може бути зафіксовано в законопроекті про держбюджет-2014. Однак днями глава Міндоходів О.Клименко запевнив, що уряд не збирається цього робити. Такий намір наразі існує лише щодо підприємств, які працюють в luxury-сегменті, продаючи хутра, дорогі годинники, меблі, побутову техніку і т.ін. (власне, про це говорили і торік, передусім у контексті імпорту).

Хай там як, та якщо спиратися на досвід інших країн, у тому числі найближчих західних сусідів, застосування касових апаратів має поступово розширюватися на "всіх і вся". Щоправда, для цього всі мають "дозріти". Чи не найбільше роботи — в держави, яка має передусім підвищити ефективність бюджетних видатків, щоб у такий спосіб "морально" мотивувати платників податків належно виконувати податкові зобов'язання. Крім того, необхідно, як зазначалося, забезпечити адекватний держконтроль за тими касовими апаратами, які сьогодні використовуються.

Поки ж непоодинокими є випадки, коли, наприклад, у магазині один РРО працює на офіційну звітність, а інший — для "чорної" бухгалтерії. "Чимало тих же закладів громадського харчування видають якісь папірці, що по суті й не є касовими чеками. Саме на такі речі слід передусім звертати увагу, а не на дрібних підприємців, які мають мізерні обороти і так ледь виживають у непростих економічних умовах", — зауважує Д.Сушко.

Свою домашню роботу щодо поширення РРО має провести і великий бізнес як через "розбір польотів" на рівні бізнес-асоціацій, так і через спонукання держорганів. Йдеться, наприклад, про ті з торговельних мереж і великих торговельних центрів, які більш-менш сумлінно сплачують податки й опиняються в нерівних умовах з конкурентами, що "грішать" маніпуляціями зі "спрощенкою".

"Розширення сфери застосування касових апаратів сприятиме вирівнюванню умов конкуренції на ринку. Проте на це потрібна політична воля. З соціальної точки зору це, звичайно, непросте рішення, але його слід приймати. Хай не відразу, але поступово й послідовно практика використання реєстраторів розрахункових операцій має розширюватися", — констатує генеральний директор Української торгової асоціації Ігор Кішко

Важливий момент — подання з 1 січня 2014 р. дистанційної звітності з касових апаратів (фактично в режимі онлайн). На думку керівника секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрія Забловського, одним зі стимулів могло б бути зарахування витрачених суб'єктами господарювання коштів для придбання модемів або РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, в рахунок податкових зобов'язань. Крім того, є сенс розглянути варіант цільового кредитування на придбання обладнання, передбачивши перехідний період, прибравши на цей час штрафні санкції за неналежне використання касових апаратів.

Ще як варіант генеральний директор, управляючий партнер ЮК "Правова гільдія "ВікторіАл" Віктор Мороз називає зменшення ставки податків для малого бізнесу. А партнер адвокатської компанії GORO legal Ігор Корнєв закликає таки надати підприємцям, передусім з невеликих населених пунктів, можливість використовувати старі РРО, навіть якщо вони не можуть бути адаптовані до вимог дистанційної системи звітування.

У свою чергу, експерт з питань бюджету Асоціації міст України Олександр Слобожан зауважує, що завдяки зваженому розширенню застосування РРО доходи місцевих бюджетів (куди й надходить єдиний податок) можуть збільшитися на 20–30%. Непродумані ж радикальні заходи можуть навіть зменшити бюджетні доходи внаслідок згортання легальної діяльності частиною підприємців.

Початок кінця "спрощенки"

Постійне шліфування з перспективою, можливо, навіть повної ліквідації спрощеної системи оподаткування — це неминучість, до якої Україна рано чи пізно прийде. Питання — коли саме. Наразі ситуація в економіці складається таким чином, що говорити про це в найближчі роки, як видається, передчасно. До цього поки що не готовий ні малий бізнес, ні сама держава. Тому акцент має бути зроблений саме на "шліфуванні" та усуненні існуючих недоліків з одночасним рухом назустріч — спрощенням загальної системи оподаткування.

Сьогодні з об'єктивних причин держава не має більш адекватних інструментів для розвитку малого бізнесу в Україні, ніж "спрощенка". Існуючі програми держпідтримки підприємництва переважно є малоефективними, передусім через незначні обсяги фінансування.

"Щоб оцінити рівень державної фінансової підтримки сектора малого та середнього бізнесу в Україні, достатньо навести такий приклад: торік тільки в Ростовській області Російської Федерації на ці потреби було виділено в кілька разів більше грошей, ніж в усій Україні (в 2012 р. фактично було витрачено лише 2 млн грн). Зрозуміло, що з такою фінансовою підтримкою українські підприємці не можуть розраховувати на радикальні зміни у найближчому майбутньому. Деякі органи центральної виконавчої влади на папір і канцелярські товари витрачають більше, ніж чиновники виділяють на підтримку малого бізнесу", — скаржиться А.Забловський.

Та в будь-якому разі держава має не просто штампувати чергові стратегії розвитку малого бізнесу (власне, невдовзі парламент може розглянути підготовлену Кабміном Загальнодержавну програму розвитку малого і середнього підприємництва на 2014–2024 рр.). Тут важлива послідовність держави та прогнозованість її дій. Чого, якщо судити з останньої євро-митносоюзівської колотнечі та майданних подій, нині серйозно бракує. Може, все-таки знайдуться приємні винятки з правил?